Міфи, що стосуються професійної кар'єри:

1. Є тільки одна професія на світі, яка підходить для мене.

2. Я не буду задоволений, якщо я не знайду цієї властивої для мене професії і не зроблю досконалого вибору.

3. Хтось інший може за мене відкрити професію, що відповідає мені.

4. Тести на інтелігентність виявлять мені те, чого я вартий.

5. Я мушу бути експертом, аби оцінити успіх у моїй роботі.

6. Я старатимуся, щоб усе  було пристосоване до моїх талантів.

7. Моя професія повинна задовольнити важливих осіб в моєму житті.

8. Початок професійної роботи розв'яже всі мої проблеми.

9. Я мушу інтуїтивно відчути, яка професія  мені  підходить.

10. Вибір професії і стежки кар'єри є одноразовим актом.

Отже,  УСПІХ чекає на кожного, хто бажає зустрічі з ним на благо своє та суспільства в цілому

То ж не станемо позбавляти наших учнів віри в себе, в свої можливості, сподівання на перспективи на майбутнє, очікування завтрашнього успіху.

У бізнесі, як і у житті, буває по-різному: нудно і цікаво, сумно і радісно, важко і легко. Важливо формувати в учнів чи студентів переконання, що вони самі обирають своє майбутнє, свій шлях до успіху.

Характеристика учнів, які прагнуть до успіху.

Ситуація успіху – головний нерв  гуманізації навчання, виховання.          Успіх народжує успіх.

«Надійні». «Упевнені». «Ті, що сумніваються». «Зневірені».

       «Надійні»

 Здібні, сумлінні, привчені до самостійності, авторитетні, емоційно стійкі. Секрет їхньої надійності – у постійному відчутті радості, що збувається. Вони не мають особливих яскравих зльотів, радість їхня постійна, глибока. Але й у них можуть бути проблеми. Проте,  спеціальних заходів, як правило, вживати не слід. Найліпше зовсім не пропонувати їм допомоги і не лізти з жалісними розмовами.

         «Упевнені»

 Здібності в них вищі, але система роботи слабша. Підвищена емоційність характерна й за успіху, і за невдачі. Слабке місце в цих учнів – швидке звикання до успіху, його девальвація, атрофоване побоювання неуспіху. Для таких учнів корисна дія – прийом «холодний душ». Не поливати бальзамом зачеплене самолюбство, а трохи  «підсипати солі».

          «Ті, що сумніваються»

 Це загалом благополучна категорія, учнів сумлінні, їхнє пізнавальні інтереси, як правило пов’язані з навчанням, однак характерною рисою є невпевненість. Вона виявляється не тільки в перепадах настрою, а й у результатах роботи. Найбільш болісно вони реагують на несправедливість учителів, на необ’єктивність оцінок. Але вони не вступають у суперечку, а переживають мовчки, хоча й глибоко. Це небезпечно. Учень, що бунтує, змушує вчителя якось аналізувати свої дії, а той, що мовчить, при психологічній сліпоті вчителя впадає в інтелектуальне та емоційне заціпеніння.

          «Зневірені»

 Зазвичай це учні з непоганими здібностями, але після того, як вони одного разу відчули радість справджених надій, вони втратили її з різних причин. Можливо, це були невдачі чи нетактовність педагога, чи позиція родини, у якій дитина є «попелюшкою».

           Чим менша надія на успіх, тим глибшим стає захист. Учень стає вигнанцем серед більш щасливих учнів. Особливо цьому сприяє система порівняння, рейтингу. Не завжди це рейтинг офіційний, але стихійно вчителі визначають для себе крайніх – сильних, слабких, а середні служать тільки фоном для крайніх. Перетворення гидкого каченяти в лебедя можливе, але для цього необхідно, щоб на шляху учня зустрівся вчитель, який повірить у нього, виявить які-небудь раніше не помічені можливості і знайде шляхи їх реалізації.